виробників товарів, розшифровка штрих-коду

Штрих-коди країни виробника, або штрих-код виробників товарів - це нанесена на упаковку графічна інформаціяпро товар, його маркування, розшифрування її не складе особливих труднощів, можна прямо зараз перевірити і дізнатися країну виробника на нашому сайті в таблиці штрих-кодів, розташованій нижче.

Штрих-код на упаковці товару (виробу), надає можливість споживачам ознайомитися з країною-виробником, а також зчитувати її технічними засобаминаприклад, для оплати в магазині.

У штрих коді, як правило, нанесені чорні та білі смуги, в деяких випадках й інші геометричні фігури.

Способи штрих-кодування інформації

Лінійний спосіб штрих-кодування

Лінійними (звичайними) називаються штрих-коди, що читаються в одному напрямку (по горизонталі). Найбільш поширені лінійні символіки: EAN (EAN-8 складається з 8 цифр, EAN-13 - використовуються 13 цифр), UPC (UPC-A, UPC-E), Code56, Code128 (UPC/EAN-128), Codabar, Interleaved 2 of 5». Лінійні символіки дозволяють кодувати невеликий обсяг інформації (до 20-30 символів, зазвичай цифр).

Двовимірний спосіб штрих-кодування

Двовимірні символіки були розроблені для кодування великого обсягу інформації. Розшифровка такого коду проводиться у двох вимірах (по горизонталі та по вертикалі).

Двовимірні коди поділяються на багаторівневі (stacked) та матричні (matrix). Багаторівневі штрих-коди з'явилися історично раніше, і є поставлені один на одного кілька звичайних лінійних кодів. Матричні коди щільніше упаковують інформаційні елементи по вертикалі.

Існують різні способиштрих - кодуванняінформації, які називаються (штрих-кодовими кодуваннями або символами). Розрізняють лінійні та двомірні символіки штрих-кодів.

Лінійними штрих-кодами(Звичайними) на відміну від двомірних називаються штрих-коди, що читаються в одному напрямку (по горизонталі). Найбільш поширені лінійні символіки: EAN, UPC, Code39, Code128, Codabar, Interleaved 2 of 5. Лінійні символіки дозволяють кодувати невеликий обсяг інформації (до 20-30 символів - зазвичай цифр) за допомогою нескладних штрих-кодів, що читаються недорогими сканерами. Приклад коду символіки EAN-13:

Двовимірними штрих-кодами- Називаються символіки, розроблені для кодування великого обсягу інформації (до декількох сторінок тексту). Двовимірний кодзчитується за допомогою спеціального сканера двовимірних кодів і дозволяє швидко та безпомилково вводити великий обсяг інформації. Розшифровка такого коду проводиться у двох вимірах (по горизонталі та по вертикалі). Datamatrix, Data Glyph, Aztec.

Штриховий код можна наноситипри виробництві упаковки (типографським способом) або використовувати самоклеючі етикетки, які друкуються з використанням спеціальних принтерів.

Для зчитування штрих-кодіввикористовуються спеціальні прилади, які називаються сканерами штрихових кодів. Сканер засвічує штрих-код своїм освітлювачем та зчитує отриману картинку. Після цього він визначає наявність на зображенні чорних смуг штрих-коду. Якщо в сканері немає вбудованого декодера (блок розшифрування штрих-коду), то сканер передає до приймального пристрою серію сигналів, що відповідають ширині чорних та білих смуг.

Розшифровка штрих-коду- повинна виконуватись приймальним пристроєм або зовнішнім декодером. Якщо сканер оснащений внутрішнім декодером, цей декодер розшифровує штрихкод і передає інформацію в приймальний пристрій (комп'ютер, касовий апарат і т.д.) відповідно до сигналів інтерфейсу, що визначається моделлю сканера.

Розшифровка штрих-коду

За допомогою штрихового кодузашифровано інформацію про деякі найбільш суттєві параметри продукції. Найбільш поширені американський Універсальний товарний код UPC та Європейська система кодування EAN. Найбільш поширені EAN/UCC товарні номери EAN-13, EAN-8, UPC-A, UPC-E та 14-розрядний код транспортної упаковки ITF-14. Також існує 128-розрядна система UCC/EAN-128. Відповідно до тієї чи іншої системи, кожному виду виробу надається свій номер, що складається найчастіше з 13 цифр (EAN-13).

Візьмемо, наприклад, цифровий код: 4820024700016 . Перші дві цифри ( 482 ) означають країну походження (виробника або продавця) продукту, наступні 4 або 5 залежно від довжини коду країни ( 0024 ) - підприємство-виробник, ще п'ять ( 70001 ) - найменування товару, його споживчі властивості, розміри, масу, колір. Остання цифра ( 6 ) контрольна, що використовується для перевірки правильності зчитування штрихів сканером. EAN - 13:

Таблиця штрих-кодів країн EAN-13

Штриховий код- це послідовність чорних та білих смуг, що представляє деяку інформацію у вигляді, зручному для зчитування технічними засобами. Інформація, що міститься в коді, може бути надрукована в читаному вигляді під кодом (розшифровка).

Штрихові коди- використовуються у торгівлі, складському обліку, бібліотечній справі, охоронних системах, поштовій справі, складальному провадженні, обробка документів. У світовій практиці торгівлі прийнято використання штрих-кодів символіки EAN для маркування товарів. Відповідно до прийнятого порядку, виробник товару наносить на нього штриховий код, що формується з використанням даних про країну місцезнаходження виробника та коду виробника.

Код- виробника надається регіональним відділенням міжнародної організації EAN International. Такий порядок реєстрації дозволяє унеможливити появу двох різних товарів з однаковими кодами.

3 квітня 1973 року компанія IBM оприлюднила свою розробку UPC, одного з найпоширеніших варіантів штрих-коду. Впровадження кодування суттєво полегшило роботу торгових працівників та стало унікальною інформаційною базою для споживачів. Однак, поряд із цією суспільно значущою користю, з'явилася ще одна можливість наживи у неохайних продавців.

Як і безліч великих відкриттів, винахід штрих-коду став справою випадку. Бернард Сілвер, аспірант Дрексельського інституту технології у місті Філадельфія, виявився мимовільним свідком розмови, в якій власник місцевої продовольчої компанії просив декана одного з факультетів провести дослідження щодо автоматичного збору інформації безпосередньо біля кас супермаркету.

Декан відхилив прохання бізнесмена, проте Сілвер передав суть розмови своєму другові Норману Джозефу Вудленду - 27-річному аспіранту та викладачеві того ж інституту. Проблема дуже зацікавила Вудленда, і він із головою поринув у роботу.

Перше розроблене унікальне маркування товарів наносилося чорнилом, яке світилося в ультрафіолетовому світлі. Однак цей спосіб був ненадійним і надто дорогим.

Невдача не охолодила запал винахідників. У 1949 році Бернард Сілвер і Норманн Джозеф Вудленд запантетували свою нову розробку, покликану полегшити роботу касирів супермаркету. Перший лінійний штрих-код, створений Вудлендом, базувався на двох технологіях кодування - азбуці Морзе та звукових треках до кінофільмів.

Абетка Морзе послужила прототипом відображення коду - витягнуті вниз крапки і тире виглядали як малюнок, схожий на послідовність чорних широких і вузьких ліній, що розділялися пробілами. Метод озвучування фільмів став основою процесу зчитування штрих-коду.

Вже працюючи в IBM, Вудленд разом із Сільвером намагалися сконструювати подобу сучасного сканера для зняття інформації зі штрих-коду. Апарат був одягнений у чорну захисну матерію та мав розміри письмового столу. Саме він по праву вважається прототипом пристрою, який зчитує електронному виглядінадруковане маркування.

На сьогоднішній день існує кілька популярних варіантів маркувань. Це, перш за все, штрих-коди UPC (Universal Product Code), поширені в Північній Америці, та EAN (European Article Numbering), популярний у європейських країнах.

На товарах проставлено різні значення штрих-кодів. За цим слідкує Міжнародна Асоціація товарної нумерації EAN International, яка складається із 96 Національних організацій. Підприємствам-членам надаються унікальні реєстраційні номери.

Номер товару має таку структуру:

3 цифри – це код (префікс) Національної організації-члена EAN International (наприклад, 460-469 – ЮНІСКАН/EAN РОСІЯ, 482 – EAN Україна, 540-549 – EAN Бельгії-Люксембургу тощо);

6 цифр – це реєстраційний номер підприємства, присвоєний Національною організацією;

3 цифри – це порядковий номер продукції всередині підприємства;

Остання, 13-та цифра - контрольне число. Воно обчислюється із попередніх дванадцяти.

Однак варто відзначити, що на штрих-коді ніколи не міститься найважливіша для споживача інформація - ціна. І це дає можливість неохайним організаціям обманювати покупця. Найчастіше ми вважаємо за краще сліпо вірити "розумній машині", а не продавцю, який, як відомо, завжди намагається обрахувати.

Найпоширеніший спосіб обчистити довірливого покупця у торгових супермаркетах пов'язаний із цінником. На полиці (упаковці) може бути зазначена одна сума, а на касі вона виявиться значно вищою.

Як правило, все валять на співробітників торгового залу, які забули змінити цінники. Розрахунок йде на те, що людина відстояла чергу до каси і не піде змінювати товар на більш прийнятний, тому що не захоче гаяти час у черзі ще раз.

Іноді касир пробиває один товар кілька разів або може додати одну зайву цифру. Найчастіше виявляється, що ви придбали неіснуючий товар. Якщо покупець помітив "промах" - пояснюють програмною помилкою в електронній системі касових апаратів.

Варто пам'ятати, що можливість обчислення різко зростає при введенні штрих-коду в касовий апарат вручну. Тому слід заздалегідь підрахувати точну вартість покупки та у разі розбіжності із сумою, названою касиром, обов'язково звірити ціни на товари та їх кількість у рахунку з цінниками на упаковках. Пильність ніколи не завадить.

Зараз практично на будь-якому товарі можна побачити набір рис і написаних під ними цифр — те, що прийнято називати штрих-кодом. У далекі радянські часи штрих-коду не було й близько. У період тотального дефіциту товарів було небагато, орієнтуватись у них було нескладно, тому потреба у додатковому кодуванні була відсутня.

При нашому сьогоднішньому достатку запам'ятати всі назви не в змозі ні продавець, ні виробник. Ось і прийшли на зміну довгим сертифікатам із описом товару короткі та компактні штрих-коди. Продавцю тепер достатньо пронести товар штрих-кодом вниз над касовим апаратом, і на екрані з'являється необхідна інформація. Це значно спрощує та прискорює процес складування та продажу продуктів.

Наразі закодовані практично всі товари, що обертаються на світовому ринку. Однак це не обов'язково. За бажання виробник може і не ставити на свій товар штрих-код, тим більше, що коштує це недешево. Але виробники вважають за краще розщедритися: реалізувати товари без штрих-коду практично неможливо (більшість магазинів відмовляються їх приймати).

Штрихове кодування було винайдено та запатентовано у США у 1949 році Джо Вудлендом та Берні Сільвером.Цей винахід, який значною мірою полегшив облік і контроль матеріальних засобів, набув широкого поширення в багатьох країнах. Найпопулярнішим на сьогодні є 13-розрядний європейський код EAN-13, введений в обіг у 1977 році. У Росії її система EAN було запроваджено 1986 року.

Що напис цей означає?

Зовнішній вигляд штрих-коду мало що може сказати. Попри те, що ми звикли бачити, він може бути і вузьким, і коротким, і зовсім без цифр. Допускаються скорочені кодування. Але це швидше виняток. Більшість виробників дотримуються встановленої системикодування. І не треба бути семи п'ядей у ​​лобі, щоб загадку цю розгадати, бо кожна цифра означає конкретні дані.

Отже, у штрих-коді, що складається за європейським стандартом із 13 цифр, перші дві цифри позначають країну; наступні п'ять - код підприємства. Остання цифра штрих-коду - контрольна, служить визначення автентичності коду.

Порахуємо-с

Якщо зробити нескладні арифметичні обчислення з цифрами штрих-коду, є шанс дізнатися про те, чи справжній продукт перед вами або банальна підробка. Ось ця формула:

1. Складіть цифри, що стоять на парних місцях.
2. Отриману суму помножте на три.
3. Складіть цифри, що стоять на непарних місцях, крім останньої.
4. Складіть два попередні результати.
5. А тепер від цієї суми відкиньте першу цифру.
6. З десяти відніміть останній результат. І радійте - обчислення можна закінчити.
Якщо у вас вийшла цифра, що дорівнює останньої, контрольної, значить перед вами оригінальний продукт. Якщо цифри не збігаються, перед вами швидше за все підробка.

У США та Канаді діє інша система кодування – там штрих-код складається з 12 знаків. Хоча правила побудови графічного зображеннядуже близькі з європейською системою та зчитуються однаковими моделями сканерів.

Міфи і правда про штрих-код

Міф.Наявність штрих-коду свідчить про якість товару.

Насправді. До якості товарів штрих-код не має відношення. Він і створений був не стільки для споживачів, скільки для виробників і, головне, реалізаторів. Єдине, що може за штрихового кодуваннявизначити споживач, то це країну-виробника. Однак і тут є складнощі. Якщо країна-виробник, яка вказана на етикетці, не збігається з даними штрих-коду, це не завжди означає, що ви напали на підробку. Деякі фірми, виробляючи товари однієї країні, реєструються в іншій або розміщують у третіх країнах свої філії. А можливо це спільне виробництво.

Міф.Штрих-код на упаковку може наносити тільки виробник товару.

Насправді.Якщо виробник товару не наніс штриховий код, це може зробити постачальник (імпортер). На етикетці вказується "Постачальник: найменування компанії-постачальника" та його штриховий код.

Міф.У штриховому коді є прихована інформація про споживчі властивості товару - виробника, фасон, колір моделі, термін придатності і так далі.

Насправді.Штриховий код - це лише унікальний номер, за яким в електронному каталозі організації-виробника можна знайти дані про зазначену продукцію. Без доступу до цього каталогу нічого не можна дізнатися. Проте за штрих-кодом можна дізнатися виробника товару. У 1999 році була утворена єдина інформаційна системаглобального регістру GEPIR, який дозволяє через Інтернет отримати інформацію про належність штрихових кодів. Для цього необхідно тільки зайти на російську або головну сторінку GEPIR в інтернеті і ввести код, який вас цікавить.

Міф.Якщо коду товару, що цікавить, немає в регістрі GEPIR, то товар підроблений.

Насправді.Відсутність введеного штрих-коду базі даних перестав бути свідченням його підробленості. Наприклад, це може бути результатом прийнятого у багатьох країнах законодавства про розкриття інформації, відповідно до якого компанія в деяких випадках за своїм бажанням обирає, надавати дані чи ні.

Штрих-коди країн-виробників, чиї товари найчастіше зустрічаються на російському ринку (перші дві цифри):

США, Канада 00, 01, 03, 04, 06

Франція 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37

Німеччина 40, 41, 42, 43

Великобританія (та Північна Ірландія) 50

Бельгія (і Люксембург) 54

Норвегія 70

Фінляндія 64

Португалія 56

Швейцарія 76

Італія 80, 81, 82, 83

Ізраїль 72

Голландія 87

Австрія 90, 91

Австралія 93

Ісландія 84

За Росієюзакріплений діапазон кодів 460-469.

Що таке штрихкод і що позначають цифри на ньому?

Який код усіх країн на штрих-кодах? Шукай відповіді нижче...

Штриховий код- це чергування чорних і білих ліній, що представляє інформацію як зручному для зчитування технічними засобами. Інформація, що міститься в коді, може бути надрукована в читаному вигляді під кодом (розшифровка). У світовій торгівлі прийнято використання штрих-кодів символіки EAN для маркування товарів. Відповідно до прийнятого порядку, виробник товару наносить на нього штриховий код, що формується з використанням даних про країну місцезнаходження виробника та коду виробника. Код виробника надається регіональним відділенням міжнародної організації EAN International.

Штриховий код наносятьпри виробництві упаковки друкарським способом або використовуючи самоклеючі етикетки, які друкуються на спеціальних принтерах.

Для зчитування штрих-кодіввикористовуються сканери штрих-кодів. Сканер засвічує штрих-код своїм освітлювачем та зчитує отримане зображення. Після цього сканер визначає наявність на зображенні чорних смуг штрих-коду. Якщо в сканері немає вбудованого декодера (блок розшифрування штрих-коду), то сканер передає до приймального пристрою сигнали, які відповідають ширині чорних та білих смуг. Розшифровка штрих-коду повинна виконуватись приймальним пристроєм або зовнішнім декодером. Якщо сканер оснащений внутрішнім декодером, цей декодер розшифровує штрих-код і передає інформацію в приймальний пристрій: комп'ютер, касовий апарат і т.д.

Розшифровка штрих-коду.За допомогою штрихового коду зашифрована інформація про деякі найбільш суттєві параметри продукції. Найбільш поширені американський Універсальний товарний код UPC та Європейська система кодування EAN. Найбільш поширеними є EAN/UCC товарні номери EAN-13, EAN-8, UPC-A, UPC-E та 14-розрядний код транспортної упаковки ITF-14. Також існує 128-розрядна система UCC/EAN-128. Відповідно до тієї чи іншої системи, кожному виду виробу надається свій номер, що складається найчастіше з 13 цифр (EAN-13).

Наприклад, цифровий код: 4820005193097 . Перші дві цифри ( 482 ) означають країну походження (виробника або продавця) продукту, наступні 4 або 5 залежно від довжини коду країни ( 0005 ) - підприємство-виробник, ще п'ять ( 19309 ) - найменування товару, його споживчі властивості, розміри, масу, колір. Остання цифра ( 7 ) контрольна, яка використовується для перевірки правильності зчитування штрихів сканером:

Розшифрування в коді товару:

1-а цифра: найменування товару,
2-а цифра: споживчі властивості,
3-я цифра: розміри, маса,
4-а цифра: інгредієнти,
5-та цифра: колір.

Приклад обчислення контрольної цифри визначення автентичності товару

1. Скласти цифри, що стоять на парних місцях:
8+0+0+1+3+9=21

2. Отриману суму помножити на 3:
21x3 = 63

3. Скласти цифри, що стоять на непарних місцях, без контрольної цифри:
4+2+0+5+9+0=20

4. Скласти числа, зазначені у пунктах 2 та 3:
63+20=83

5. Відкинути десятки:
отримаємо 3

6. З 10 відняти отримане у пункті 5:
10-3=7

Якщо отримана після розрахунку цифра не збігається з контрольною цифроюу штрих-коді, це означає, що штрих-код підроблений.

Для коду країни-виробника відводиться 2-3 знаки, а коду підприємства - 4-5. Товари, що мають великі розміри, можуть мати короткий код, що складається з восьми цифр – EAN-8.

Код країни надається Міжнародною асоціацією EAN. У деяких випадках штрих-код, нанесений на товар, не відповідає країні виробництва товару:

1. Підприємство зареєстроване та отримало код не у своїй країні, а в країні куди спрямований основний експорт її продукції;
2. Товар було виготовлено на дочірньому підприємстві;
3. Товар було виготовлено в одній країні, але за ліцензією підприємства з іншої країни;
4. Засновниками фірми стають кілька підприємств із різних держав.

Нижче дивись штрих-кодивсіх країн світу, що бувають на коробках, ящиках та інших упаковках.

Таблиця відповідності штрих-кодів країн у міжнародній системі EAN